Чи уявляємо минуле без Шевченка? 
Ця постать не для забуття. 
Життя країни він частинка, 
Основа українського буття. 
І в пам'ять врізалось те слово, 
Що сказане було крізь вік, 
І не забудем ми ніколи 
Той 1861 рік. 
Висока була насипана могила брату, 
Котру охороняє Черкаський край, 
Хоча Шевченко був і сином, татом… 
Тож пам’ятай його, не забувай. 
Він увійшов в історію, як цар, як майстер слова, 
Як відголосник всіх страждань народу, 
Його творчість – це немов основа, 
Немов продовження усього роду. 

ВІДРОДИСЯ, ТАРАСЕ!

Відродися, Тарасе, мовою,
Одкровенням, душі розмовою.
Відродися, Тарасе, криницею,
Пульс життя в ній, віддача – сторицею

Того кращого, край чим уславлений.
Твоїм іменем в світі він знаний є.
Відродися білявкою-хатою,
Щедрим колосом, співом крилатим.

Край художник свій пише,
В ньому рай, пломеніє душа,
Драматург словом слід свій залишив,
А поет написав вірша.

Тож, як бачиш, кроками, рухом
Наш народ твоїм серцем живе,
Із твоїм нескореним духом,
З колін вставши, вперед іде.

І, тримаючи кетяг калини,
Біля серця вогонь не згасне.
У ім’я всієї Вкраїни,
Я прошу, відродися, Тарасе…